| Розкриття суттєвої інформації про облікову політику |
Облікові політики - конкретні принципи, основи, домовленості, правила та практика, застосовані суб'єктом господарювання при складанні та поданні фінансової звітності. МСФЗ наводить облікові політики, які, за висновком РМСБО, дають змогу скласти таку фінансову звітність, яка міститиме доречну та достовірну інформацію про операції, інші події та умови, до яких вони застосовуються. Такі політики не слід застосовувати, якщо вплив їх застосування є несуттєвим.
Облікова політика Товариства розроблена та затверджена керівництвом Товариства відповідно до вимог МСБО 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» та інших чинних МСФЗ.
Для ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності активи і пасиви Товариства оприбутковуються та обліковуються за:
вартістю їх придбання чи виникнення - за історичною або первісною вартістю: активи - за сумою сплачених за них коштів, їх еквівалентів або інших форм компенсації; зобов’язання – за сумою мобілізованих коштів в обмін на такі зобов’язання або сумою коштів чи їх еквівалентів, які підлягають сплаті для погашення зобов'язань у процесі звичайної господарської діяльності;
справедливою (ринковою) вартістю - активи - за сумою, яку необхідно було б сплатити для придбання (обміну) таких активів; зобов’язання – за сумою, якою може бути погашене таке зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами; вираз «обізнані, зацікавлені та незалежні сторони» означає наявність добре поінформованого покупця, який має бажання купити, і добре поінформованого продавця, що має бажання продати, які є незалежними та діють у власних інтересах; приведення вартості активів у відповідність зі справедливою здійснюється шляхом їх переоцінки та класифікації на предмет зменшення корисності;
амортизованою собівартістю - вартістю, за якою оцінюються фінансовий актив, фінансове зобов'язання, і яка складається із собівартості придбання (виникнення), збільшеної (зменшеної) на суму накопиченої амортизації будь-якої різниці між первісною вартістю та вартістю погашення, розрахованої з використанням ефективної ставки відсотка, зменшеної на суму часткового списання внаслідок зменшення корисності.
Окрім вказаних, в обліковій політиці Товариства залежно від характеру та змісту завдань різних складових облікової системи використовуються інші види оцінки окремих груп активів і зобов’язань.
Активи і зобов’язання Товариства оцінюються так, щоб створені під них резерви та вжиті заходи виключали можливість перенесення існуючих фінансових ризиків на майбутні звітні періоди.
Товариство веде бухгалтерський облік у відповідності до чинного законодавства України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Положень (стандартів) бухгалтерського обліку з урахуванням МСФЗ, Засновницького договору Товариства, Облікової політики та інших внутрішніх нормативних документів. |
| Опис облікової політики щодо витрат на позики |
Витрати за позиками, які не є частиною фінансового інструменту та не капіталізуються як частина собівартості активів, визнаються як витрати періоду. У звітному періоді у Товариства відсутні витрати на позики. |
| Опис облікової політики щодо умовних зобов'язань та умовних активів |
Товариство не визнає умовні зобов'язання в звіті про фінансовий стан Товариства. Інформація про умовне зобов'язання розкривається, якщо можливість вибуття ресурсів, які втілюють у собі економічні вигоди, не є віддаленою. Товариство не визнає умовні активи. Стисла інформація про умовний актив розкривається, коли надходження економічних вигід є ймовірним. |
| Опис облікової політики щодо відстроченого податку на прибуток |
Витрати з податку на прибуток являють собою суму витрат з поточного податку. Поточний податок визначається як сума податків на прибуток, що підлягають сплаті (відшкодуванню) щодо оподаткованого прибутку (збитку) за звітний період. Поточні витрати Товариства за податками розраховуються з використанням податкових ставок, чинних на дату балансу.
У фінансовій звітності поточні витрати з податку на прибуток не потребують коригувань на суми відстрочених податків, що виникають через наявність тимчасових різниць між балансовою вартістю активів і зобов’язань та їх вартістю. |
| Опис облікової політики щодо визначення компонентів грошових коштів та їх еквівалентів |
Грошові кошти складаються з готівки в касі та коштів на поточних рахунках у банках.
Еквіваленти грошових коштів – це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Інвестиція визначається зазвичай як еквівалент грошових коштів тільки в разі короткого строку погашення, наприклад, протягом не більше ніж три місяці з дати придбання.
Грошові кошти та їх еквіваленти можуть утримуватися, а операції з ними проводитися в національній валюті та в іноземній валюті.
Іноземна валюта – це валюта інша, ніж функціональна валюта, яка визначена в п.2.2 цих Приміток.
Грошові кошти та їх еквіваленти визнаються за умови відповідності критеріям визнання активами.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює їх номінальній вартості.
Первісна та подальша оцінка грошових коштів та їх еквівалентів в іноземній валюті здійснюється у функціональній валюті за офіційними курсами Національного банку України (НБУ). |
| Опис облікової політики щодо виплат працівникам |
Порядок обліку виплат працівникам та розкриття інформації про такі виплати у фінансовій звітності визначає МСБО 19 «Виплати працівникам».
Працівник надає послуги на основі повного робочого дня, постійної зайнятості.
Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. |
| Опис облікової політики щодо фінансових активів |
Товариство визнає фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі, коли і тільки коли воно стає стороною контрактних положень щодо фінансового інструмента. Операції з придбання або продажу фінансових інструментів визнаються із застосуванням обліку за датою розрахунку.
Товариство визнає такі категорії фінансових активів:
• фінансові активи, що оцінюються за собівартістю – дебіторська заборгованість. Під час первісного визнання фінансового активу або фінансового зобов'язання Товариство оцінює їх за їхньою справедливою вартістю плюс операційні витрати, які безпосередньо належить до придбання або випуску фінансового активу чи фінансового зобов'язання.
Фінансові активи
Класифікація
При первісному визнанні фінансовий актив класифікується як такий, що оцінюється за амортизованою вартістю, за справедливою вартістю через інший сукупний дохід або за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Фінансовий актив оцінюється за амортизованою вартістю тільки у випадку, якщо він відповідає обом нижченаведеним умовам і не класифікований як оцінюваний за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку:
— він утримується в рамках бізнес-моделі, метою якої є утримання активів для отримання передбачених договором грошових потоків; і
— його договірні умови передбачають виникнення у встановлені терміни грошових потоків, які являють собою виплату виключно основної суми і процентів (SPPI) на непогашену частину основної суми.
Всі інші фінансові активи класифікуються як оцінювані за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку.
Крім того, при первісному визнанні Товариство може на власний розсуд класифікувати, без права подальшої перекласифікації, фінансовий актив, який відповідає критеріям для оцінки за амортизованою вартістю або за справедливою вартістю через інший сукупний дохід, як оцінюваний за справедливою вартістю, з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, якщо це дозволить усунути або значно зменшити облікову невідповідність, яка виникла б в іншому випадку.
Оцінка того, чи є передбачені договором грошові потоки виключно виплатою основної суми та процентів
Для цілей даної оцінки «основна сума» визначається як справедлива вартість фінансового активу при його первісному визнанні. «Проценти» визначаються як відшкодування за вартість грошей у часі, за кредитний ризик щодо основної суми, що залишається непогашеною протягом певного періоду часу, та за інші основні ризики і витрати, пов'язані з кредитуванням (наприклад, ризик ліквідності та адміністративні витрати), а також маржу прибутку.
При оцінці того, чи є передбачені договором грошові потоки виключно виплатами основної суми і процентів на непогашену частину основної суми («критерій SPPI»), Товариство аналізує договірні умови фінансового інструмента. Сюди увійде оцінка того, чи містить фінансовий актив яку-небудь договірну умову, яка може змінити терміни або суму передбачених договором грошових потоків так, що фінансовий актив не буде відповідати аналізованій вимозі. При проведенні оцінки Товариство аналізує:
— умовні події, які можуть змінити терміни або суму грошових потоків;
— умови про дострокове погашення та пролонгації терміну дії;
— умови, які викликають зміни в відшкодування за тимчасову вартість грошей - наприклад, періодичний перегляд процентних ставок.
Перекласифікація
Класифікація фінансових активів після первісного визнання не змінюється, так як властиві обмеження щодо господарської діяльності Товариства не дозволяють змінювати свою бізнес-модель з управління фінансовими активами. Класифікація фінансових зобов'язань після первісного визнання не підлягає зміні.
Припинення визнання Фінансові активи
Списання
Кредити підлягають списанню (частково чи повністю), коли немає обґрунтованих очікувань щодо їх відшкодування. Як правило, у таких випадках Товариство визначає, що у позичальника немає активів чи джерел доходу, що можуть генерувати грошові потоки в обсязі, достатньому для погашення сум заборгованості, що підлягають списанню. Однак Товариство може продовжувати здійснювати діяльність, спрямовану на стягнення заборгованості за списаними фінансовими активами згідно з політикою відшкодування сум, належних до погашення.
Модифікація фінансових активів і фінансових зобов’язань
Фінансові активи
Якщо умови фінансового активу змінюються, Товариство оцінює, чи відрізняються значно грошові потоки за таким модифікованим активом. Якщо грошові потоки відрізняються значно («значна модифікація умов»), то вважається, що строк дії прав на передбачені договором грошові потоки за первісним фінансовим активом закінчився. У цьому випадку визнання первісного фінансового активу припиняється, а новий фінансовий актив визнається в обліку за справедливою вартістю. Зміни величини грошових потоків за існуючими фінансовими активами або фінансовими зобов'язаннями не вважаються модифікацією умов, якщо вони є наслідком поточних умов договору.
Товариство здійснює кількісну та якісну оцінку того, чи є модифікація умов значною, тобто чи відрізняються значно потоки грошових коштів за первісним фінансовим активом і потоки грошових коштів за модифікованим активом або фінансовим активом, що його замінив. Товариство здійснює кількісну та якісну оцінку на предмет значущості модифікації умов, аналізуючи якісні фактори, кількісні фактори і сукупний ефект якісних і кількісних факторів. Якщо потоки грошових коштів значно відрізняються, то вважається, що строк дії прав на передбачені договором грошові потоки за первісним фінансовим активом закінчився.
Якщо грошові потоки за модифікованим активом, оцінюваним за амортизованою вартістю, не відрізняються значно, то така модифікація умов не призводить до припинення визнання фінансового активу. У цьому випадку Товариство перераховує валову балансову вартість фінансового активу і визнає суму коригування валової балансової вартості як прибуток або збиток від модифікації в прибутку чи збитку. Якщо така модифікація обумовлена фінансовими труднощами позичальника, то відповідні прибуток або збиток відображаються в складі збитків від зменшення корисності. В інших випадках відповідні прибуток або збиток відображаються в складі процентних доходів.
Зменшення корисно |
| Опис облікової політики щодо фінансових зобов'язань |
Поточні зобов’язання – це зобов’язання, які відповідають одній або декільком із нижченаведених ознак:
Товариство не має безумовного права відстрочити погашення зобов’язання протягом щонайменше дванадцяти місяців після звітного періоду.
Поточні зобов’язання визнаються за умови відповідності визначенню і критеріям визнання зобов’язань.
Первісно зобов’язання визнаються за справедливою вартістю, яка дорівнює сумі надходжень мінус витрати на проведення операції. У подальшому суми фінансових зобов'язань відображаються за амортизованою вартістю за методом ефективної ставки відсотку, та будь-яка різниця між чистими надходженнями та вартістю погашення визнається у прибутках чи збитках протягом періоду дії запозичень із використанням ефективної ставки відсотка. |
| Опис облікової політики щодо переведення іноземної валюти |
Операції в іноземній валюті обліковуються в українських гривнях за офіційним курсом обміну Національного банку України на дату проведення операцій.
Монетарні активи та зобов'язання, виражені в іноземних валютах, перераховуються в гривню за відповідними курсами обміну НБУ на дату балансу. Немонетарні статті, які оцінюються за історичною собівартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату операції, немонетарні статті, які оцінюються за справедливою вартістю в іноземній валюті, відображаються за курсом на дату визначення справедливої вартості
На протязі 2025 року у Товариства не було операцій в іноземній валюті. При складанні звітності за 2025 рік МСБО 21 «Вплив змін валютних курсів» - не застосовувався. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності фінансових активів |
МСФЗ 9 замінює модель «понесених збитків», що використовується в МСБО 39, на модель «очікуваних кредитних збитків», ключовим принципом якої є своєчасне відображення покращення або погіршення кредитної якості фінансових інструментів з врахуванням накопиченої історичної інформації, теперішньої ситуації та обґрунтованих прогнозах майбутніх подій та економічних умов.
Нова модель зменшення корисності застосовується до фінансових інструментів, які оцінюються за амортизованою вартістю.
Резерви під очікувані кредитні збитки визнаються в сумі, що дорівнює або очікуваним кредитним збиткам за 12 місяців, або очікуваним кредитним збиткам за весь строк дії інструмента для фінансових інструментів, за якими було виявлено суттєве збільшення кредитного ризику. Очікувані кредитні збитки за весь строк дії інструмента - це очікувані кредитні збитки, що виникають внаслідок усіх можливих подій дефолту протягом усього очікуваного строку дії фінансового інструмента, тоді як очікувані кредитні збитки за 12 місяців становлять важливу частину очікуваних кредитних збитків, що виникають внаслідок подій дефолту, можливих протягом 12 місяців після звітної дати.
Оцінка очікуваних кредитних збитків
МСФЗ (IFRS) 9 вимагає, щоб Товариство визнавало резерв під очікувані кредитні збитки за всіма своїми борговими фінансовими активами. Резерв розраховується на основі очікуваних кредитних збитків, пов'язаних з ймовірністю дефолту протягом наступних дванадцяти місяців, якщо не відбулося істотного збільшення кредитного ризику з моменту визнання фінансового інструменту; в останньому випадку резерв розраховується на основі очікуваних кредитних збитків за весь термін життя активу. Якщо фінансовий актив відповідає визначенню придбаного або створеного кредитно-знеціненого фінансового активу, резерв розраховується на основі зміни очікуваних кредитних збитків за весь термін життя активу.
Для цілей формування резерву під очікувані кредитні збитки дебіторська заборгованість, в залежності від зміни кредитного ризику, розділяється на 3 Етапи:
• Етап 1 - Кредити та кредитна заборгованість без ознак знецінення та значного збільшення кредитного ризику;
• Етап 2 - Кредити та кредитна заборгованість з ознаками значного збільшення кредитного ризику з моменту їх первісного визнання, але без ознак знецінення;
• Етап 3 - Кредити та кредитна заборгованість з ознаками знецінення
Не рідше одного разу на місяць всі кредитні операції і кредитна заборгованість підлягають перевірці на:
• Наявність ознак значного збільшення кредитного ризику (Етап 2);
• Наявність ознак знецінення (Етап 3);
• Виконання критеріїв щодо припинення ознак значного збільшення кредитного ризику (для кредитів і кредитної заборгованості, які раніше були віднесені на Етап 2);
• Відсутність ознак знецінення (для кредитів і кредитної заборгованості, які раніше були віднесені на Етап 3).
Основними критеріями істотного збільшення кредитного ризику для Товариства може бути порушення платіжних зобов’язань більш ніж на 30 днів.
Основними ознаками знецінення для Товариства може бути порушення платіжних зобов’язань більш ніж на 90 днів.
Товариство оцінює кредитоспроможність та кредитний ризик кожного потенційного позичальника, оцінює вартість заставного майна. Якщо кредитний ризик на дату визнання фінансового активу оцінений як низький або середній і не має різниці між амортизованою вартістю позики та сумою, яку можна виручити від реалізації застави, Товариство формує резерв під очікувані збитки, який розраховується за власною методикою розрахунку та формування резерву очікуваних кредитних збитків, яка полягає у тому, що Товариство на кожну звітну дату оцінює резерв під очікувані збитки враховуючи коефіцієнт ймовірності невиконання кредитних зобов’язань, питому вагу збитку у випадку невиконання кредитних зобов’язань та суму під ризиком у випадку невиконання кредитних зобов’язань.
На Етапі 2 та 3 резерв розраховується в сумі різниці між амортизованою вартістю позики та сумою, яку можна виручити від реалізації застави. Це пов'язано з тим, що зазначені позики віднесені в найгіршу групу кредитно-знецінених, за якими велика ймовірність дефолту, і крім суми, вирученої за реалізацію застави, ломбард, швидше за все, не отримає грошових коштів в рахунок погашення таких позик.
У зв'язку з тим, що для розрахунку резерву необхідна сума, яку можна виручити від реалізації застави, ломбарди повинні на регулярній основі проводити ринкову оцінку застав, тобто визначати «справедливу» вартість об'єктів застави. А також провести дисконтування (знецінення грошового потоку) для «важко-реалізованих» застав.
Нижче наведено приклад розрахунку резерву за коефіцієнтом сумнівності, який розраховується на основі класифікації заборгованості за строками непогашення фінансових кредитів та нарахованих відсотків за ними.
Коефіцієнт сумнівності (Кс) щодо кожної групи дебіторської заборгованості визначається за такою формулою:
Кс = (Бзн : Дзн) ,
де: Бзн — безнадійна дебіторська заборгованість групи у складі дебіторської заборгованості цієї групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді;
Дзн — дебіторська заборгованість відповідної групи на дату балансу в обраному для спостереження періоді
На другому та третьому етапі резерв розраховується в сумі різниці між амортизованою вартістю позики та сумою, яку можна виручити від реалізації застави. У зв'язку з тим, що для розрахунку резерву необхідна сума, яку можна виручити від реалізації застави, Товариство на регулярній основі проводити ринкову оцінку застав, тобто визначає «справедливу» вартість об'єктів застави.
Значне збільшення кредитного ризику
При визначенні того, чи має місце значне збільшення кредитного ризику за фінансовим інструментом з моменту його первісного визнання, Товариство розглядає обґрунтовану і підтверджувану інформацію, актуальну і доступну без надмірних витрат або зусиль, включаючи як кількісну, так і якісну інформацію, а також аналіз, заснований на історичному досвіді Товариства, оцінці якості кредиту і прогнозній інформації.
Індикаторами істотного збільшення кредитного ризику можуть бути такі події:
• зміна зовнішніх ринкових індикаторів кредитного ризику;
• погіршення кредитного рейтингу позичальника;
• прострочені платежі.
Протягом 2025 року Товариство нарахувало додатково резерв очікуваних кредитних збитків на суму 49,5 тис. гривень. |
| Опис облікової політики щодо зменшення корисності нефінансових активів |
На кожну звітну дату Товариство оцінює, чи є якась ознака того, що корисність активу може зменшитися. Товариство зменшує балансову вартість активу до суми його очікуваного відшкодування, якщо і тільки якщо сума очікуваного відшкодування активу менша від його балансової вартості. Таке зменшення негайно визнається в прибутках чи збитках, якщо актив не обліковують за переоціненою вартістю згідно з МСБО 16. Збиток від зменшення корисності, визнаний для активу (за винятком гудвілу) в попередніх періодах, Товариство сторнує, якщо і тільки якщо змінилися попередні оцінки, застосовані для визначення суми очікуваного відшкодування. Після визнання збитку від зменшення корисності амортизація основних засобів коригується в майбутніх періодах з метою розподілення переглянутої балансової вартості необоротного активу на систематичній основі протягом строку корисного використання. Зменшення корисності активів у звітному періоді не було. |
| Опис облікової політики щодо нематеріальних активів за винятком гудвілу |
Нематеріальні активи оцінюються за первісною вартістю (собівартістю), яка включає в себе вартість придбання і витрати пов'язані з доведенням нематеріальних активів до експлуатації.
Нематеріальні активи амортизуються прямолінійним методом протягом очікуваного строку їх використання, але не більше 10 років. Нарахування амортизації починається з моменту коли цей нематеріальний актив знаходиться у місці та у стані, необхідному для його використання у спосіб передбачений комісією. Станом на 31 грудня 2025 року у Товариства наявні нематеріальні активи на суму 62 тис. грн, накопичена амортизація за ними – 42 тис. грн. |
| Опис облікової політики щодо інвестиційної нерухомості |
До інвестиційної нерухомості Товариство відносить нерухомість (землю чи будівлі, або частину будівлі, або їх поєднання), утримувану на правах власності або згідно з угодою про фінансову оренду з метою отримання орендних платежів або збільшення вартості капіталу чи для досягнення обох цілей, а не для: (а) використання у виробництві чи при постачанні товарів, при наданні послуг чи для адміністративних цілей, або (б) продажу в звичайному ході діяльності.
Інвестиційна нерухомість визнається як актив тоді і тільки тоді, коли: (а) є ймовірність того, що Товариство отримає майбутні економічні вигоди, які пов’язані з цією інвестиційною нерухомістю, (б) собівартість інвестиційної нерухомості можна достовірно оцінити.
Якщо будівлі включають одну частину, яка утримується з метою отримання орендної плати та другу частину для використання у процесі діяльності Товариства або для адміністративних цілей, в бухгалтерському обліку такі частини об'єкту нерухомості оцінюються та відображаються окремо, якщо вони можуть бути продані окремо.
Станом на 31.12.2025 р. інвестиційна нерухомість на балансі підприємства не обліковується.
Згідно з МСФО 16 з 01.01.2019 р. стандарт встановлює принципи визнання, оцінки, подання та розкриття інформації про оренду. Метою стандарту є забезпечення порядку розкриття орендарями та орендодавцями доречною інформації, правдиво представляє ці операції. Дана інформація є основою, використовуваної користувачами фінансової звітності для оцінки впливу оренди на фінансовий стан, фінансові результати і грошові потоки організації.
Організація повинна враховувати умови договорів, а також всі доречні факти та обставини при застосуванні цього стандарту. Організація повинна застосовувати цей Стандарт послідовно щодо договорів з аналогічними характеристиками і в аналогічних обставинах.
У момент укладення договору організація повинна оцінити, чи є договір в цілому або його окремі компоненти договором оренди. Договір в цілому або його окремі компоненти є договором оренди, якщо за цим договором передається право контролювати використання ідентифікованого активу протягом певного періоду в обмін на відшкодування. Пункти B9-B31 містять керівництво по оцінці того, чи є договір в цілому або його окремі компоненти договором оренди.
На протязі 2025 року проаналізувавши всі договори, щодо оренди приміщень і майна, організація дійшла висновку, що згідно договорів не має права використовувати дані приміщення інакше, ніж вказано в договорі, переобладнувати, чи іншим способом розпоряджатись ними, а також не має права викупу даних приміщень, тому на наше судження, ці договори не відповідають договорам оренди за МСФО 16, а є договорами послуг по оренді, тому підприємство протягом 2025 року МСФО 16 не застосовувало. |
| Опис облікової політики щодо кредитів та дебіторської заборгованості |
Визнання, класифікація та розкриття інформації, щодо дебіторської заборгованості Товариство здійснювало відповідно до МСБО 1 «Подання фінансової звітності», та МСФЗ 9 «Фінансові інструменти».
Дебіторська заборгованість – це фінансовий актив, який являє собою контрактне право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого суб’єкта господарювання.
Дебіторська заборгованість визнається у звіті про фінансовий стан тоді і лише тоді, коли Товариство стає стороною контрактних відношень щодо цього інструменту. Первісна оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки.
Після первісного визнання подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за амортизованою собівартістю із застосуванням методу ефективного відсотка.
Якщо є об'єктивне свідчення того, що відбувся збиток від зменшення корисності, балансова вартість активу зменшується на суму таких збитків із застосуванням рахунку резервів.
Резерв на покриття збитків від зменшення корисності визначається як різниця між балансовою вартістю та теперішньою вартістю очікуваних майбутніх грошових потоків. Визначення суми резерву на покриття збитків від зменшення корисності відбувається на основі аналізу дебіторів та відображає суму, яка, на думку керівництва, достатня для покриття понесених збитків. Для фінансових активів, які є істотними, резерви створюються на основі індивідуальної оцінки окремих дебіторів, для фінансових активів, суми яких індивідуально не є істотними - на основі групової оцінки. Фактори, які Товариство розглядає при визначенні того, чи є у нього об'єктивні свідчення наявності збитків від зменшення корисності, включають інформацію про тенденції непогашення заборгованості у строк, ліквідність, платоспроможність боржника. Для групи дебіторів такими факторами є негативні зміни у стані платежів позичальників у групі, таких як збільшення кількості прострочених платежів; негативні економічні умови у галузі або географічному регіоні.
Сума збитків визнається у прибутку чи збитку. Якщо в наступному періоді сума збитку від зменшення корисності зменшується і це зменшення може бути об'єктивно пов'язаним з подією, яка відбувається після визнання зменшення корисності, то попередньо визнаний збиток від зменшення корисності сторнується за рахунок коригування резервів. Сума сторнування визнається у прибутку чи збитку. У разі неможливості повернення дебіторської заборгованості вона списується за рахунок створеного резерву на покриття збитків від зменшення корисності.
Дебіторська заборгованість може бути нескасовно-призначена, як така, що оцінюється за справедливою вартістю з відображенням результату переоцінки у прибутку або збитку, якщо таке призначення усуває або значно зменшує невідповідність оцінки чи визнання (яку інколи називають «неузгодженістю обліку»), що інакше виникне внаслідок оцінювання активів або зобов’язань чи визнання прибутків або збитків за ними на різних підставах.
Подальша оцінка дебіторської заборгованості здійснюється за справедливою вартістю, яка дорівнює вартості погашення, тобто сумі очікуваних контрактних грошових потоків на дату оцінки.
У разі змін справедливої вартості дебіторської заборгованості, що мають місце на звітну дату, такі зміни визнаються у прибутку (збитку) звітного періоду.
Резерв на покриття збитків від зменшення корисності не формували оскільки станом на 31.12.2025 року у Товариства не було простроченої дебіторської заборгованості. |
| Опис облікової політики щодо непоточних активів та груп вибуття, класифікованих як утримувані для продажу |
Товариство класифікує не поточний актив як утримуваний для продажу, якщо його балансова вартість буде в основному відшкодовуватися шляхом операції продажу, а не поточного використання. Не поточні активи, утримувані для продажу, оцінюються і відображаються в бухгалтерському обліку за найменшою з двох величин: балансовою або справедливою вартістю з вирахуванням витрат на операції, пов'язані з продажем. Амортизація на такі активи не нараховується. Збиток від зменшення корисності при первісному чи подальшому списанні активу до справедливої вартості за вирахуванням витрат на продаж визнається у звіті про фінансові результати. |
| Опис облікової політики щодо активів програмування |
Товариство визнає матеріальний об'єкт основним засобом, якщо очікуваний термін його корисного використання (експлуатації), установлений засіданням інвентаризаційної комісії, більше року і вартість якого з 01.01.2025р. - 31.12.2025р. від 20000,00грн. і більше.
Первісно Товариство оцінює основні засоби за історичною собівартістю. Строк корисної експлуатації основних засобів визначається виходячи з очікуваної корисності активу.
У подальшому основні засоби оцінюються за їх собівартістю мінус будь-яка накопичена амортизація та будь-які накопичені збитки від зменшення корисності.
Товариство не визнає в балансовій вартості об'єкта основних засобів витрати на щоденне обслуговування, ремонт та технічне обслуговування об'єкта. Ці витрати визнаються в прибутку чи збитку, коли вони понесені. В балансовій вартості об'єкта основних засобів визнаються такі подальші витрати, які задовольняють критеріям визнання активу. |
| Опис облікової політики щодо забезпечень |
Забезпечення визнаються, коли Товариство має теперішню заборгованість (юридичну або конструктивну) внаслідок минулої події, існує ймовірність (тобто більше можливо, ніж неможливо), що погашення зобов'язання вимагатиме вибуття ресурсів, котрі втілюють у собі економічні вигоди, і можна достовірно оцінити суму зобов'язання. |
| Опис облікової політики щодо визнання доходу від звичайної діяльності |
МСФЗ (IFRS) 15 «Дохід від договорів з клієнтами» передбачає модель, що включає п'ять етапів (ідентифікація контракту; виявлення зобов’язань щодо виконання; визначення ціни операції; розподіл ціни операції на зобов’язання щодо виконання; визнання доходу при виконанні контрактних зобов'язань), яка застосовується щодо виручки за договорами з покупцями. Згідно МСФЗ (IFRS) 15 виручка визнається в сумі, що відображає відшкодування, право на яке Товариство очікує отримати в обмін на передачу товарів або послуг покупцеві.
Товариство визнає дохід, в момент передачі покупцеві контролю над товаром (послугою), в сумі, що відображає відшкодування, право на яке Товариство очікує отримати в обмін на передачу товарів або послуг покупцеві.
В договорах Товариства не передбачається передача покупцеві комбінованих об'єктів (невідокремлених товарів та послуг), в якому зазначені товари і послуги є вихідними ресурсами.
Товариством не передбачається договорів, в яких Товариство передає контроль над товаром або послугою з плином часу, або у певний момент часу, і отже, задовольняє зобов’язання щодо виконання та визнає дохід з часом. |
| Опис облікової політики щодо виплат при звільненні |
Порядок обліку виплат працівникам та розкриття інформації про такі виплати у фінансовій звітності визначає МСБО 19 «Виплати працівникам».
Працівник надає послуги на основі повного робочого дня, постійної зайнятості.
Товариство визнає короткострокові виплати працівникам як витрати та як зобов'язання після вирахування будь-якої вже сплаченої суми. |
| Опис облікової політики щодо доходів та витрат від продажу |
Доходи
МСФЗ (IFRS) 15 «Дохід від договорів з клієнтами» передбачає модель, що включає п'ять етапів (ідентифікація контракту; виявлення зобов’язань щодо виконання; визначення ціни операції; розподіл ціни операції на зобов’язання щодо виконання; визнання доходу при виконанні контрактних зобов'язань), яка застосовується щодо виручки за договорами з покупцями. Згідно МСФЗ (IFRS) 15 виручка визнається в сумі, що відображає відшкодування, право на яке Товариство очікує отримати в обмін на передачу товарів або послуг покупцеві.
Товариство визнає дохід, в момент передачі покупцеві контролю над товаром (послугою), в сумі, що відображає відшкодування, право на яке Товариство очікує отримати в обмін на передачу товарів або послуг покупцеві.
В договорах Товариства не передбачається передача покупцеві комбінованих об'єктів (невідокремлених товарів та послуг), в якому зазначені товари і послуги є вихідними ресурсами.
Товариством не передбачається договорів, в яких Товариство передає контроль над товаром або послугою з плином часу, або у певний момент часу, і отже, задовольняє зобов’язання щодо виконання та визнає дохід з часом.
Витрати
Витрати - це зменшення економічних вигід протягом облікового періоду у вигляді вибуття чи амортизації активів або у вигляді виникнення зобов’язань, результатом чого є зменшення чистих активів, за винятком зменшення, пов’язаного з виплатами інвесторам.
Витрати визнаються у звіті про фінансові результати за умови відповідності визначенню та одночасно з визнанням збільшення зобов’язань або зменшення активів.
Витрати негайно визнаються у звіті про прибутки та збитки, коли видатки не надають майбутніх економічних вигід або тоді, коли майбутні економічні вигоди не відповідають або перестають відповідати визнанню як активу у звіті про фінансовий стан.
Витрати визнаються у звіті про фінансові результати також у тих випадках, коли виникають зобов’язання без визнання активу.
Витрати, понесені у зв’язку в отриманням доходу, визнаються у тому ж періоді, що й відповідні доходи. |